«Брошу, брошу, я этот ваш аккордеон», кричал маленький мальчик, докучающим его с музыкальными занятиями родителям и учителям. И вот однажды, когда он подрос, он тайком выбрался в поле, схватил аккордеон за ремни, раскрутился и метнул его, что было мочи. Но не знал, малыш, что на этом поле ежегодно проходят состязания по метанию молота. В то время, когда мальчик раскручивал и метал аккордеон, его снимала камера следящая за полем. Он попал в первые полосы газет и на телевидение, так как «любовь» к музыке вызвала у него большой приток энергии для не заурядного броска аккордеона. Он побил очередной рекорд. После этого, мама, папа и его новые учителя, уже не музыки, а спорта, стали уделять ему особое внимание, побуждая посещать как можно больше тренировок и заниматься дома во дворе, метанием чего-нибудь … И вот, когда у мальчика наступил очередной кризис и ему надоело метать молот, он официально заявил, что бросит его. Но мальчика уже ни кто не ругал, все знали, что бросает он не плохо, а значит это хорошо!rnМораль: Дважды подумайте, прежде, чем бросить, что – то! Это бросание может стать частью вашей жизни!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
